вівторок, 19 грудня 2017 р.

ІСТОРІЯ СВЯТОГО МИКОЛАЯ


Святий Миколай - чудотворець, доброчинець, чарівник. У ніч на 19 грудня, у день його пам'яті, він розносить дарунки дітям, вітає з зимою, благословляє на добрі вчинки.

Миколай жив у місті Патарі в Малій Азії. Народився у 280 році в родині багатих та благочестивих батьків Феофана та Нонни. Дядько Миколая був єпископом патарським. Хлопець ріс у добрі та любові, але його глибоко засмучувала навколишня бідність і убогість горожан. Він як міг допомагав бідним родинам, дітям-сиротам. Щоб не принижувати людей милостинею, він по ночах розносив їжу, одяг, ласощі і клав на порозі убогих осель. З часом люди довідалися про доброчинця і уже відкрито йшли до нього із своїми бідами та проблемами.

               Ще замолоду для сиріт він став батьком, для бідних - милостивим подателем, у біді - помічником, у горі - втішителем. Миколай залишив світське життя і віддався службі Господові. Продав після смерті батьків усе добро, роздав убогим та бідним, а сам вирушив прочанином у Палестину. Повернувшись, став священиком у місті Міри, а згодом - єпископом. Під час гонінь християнської віри його кинули до в'язниці, а за правління Костянтина Великого звільнили. На старості літ отець Миколай прийняв чернецтво.
             Ще за життя люди вважали отця Миколая Святим. Одного разу він щирою молитвою втихомирив бурю на морі і врятував чимало рибалок, а також корабель, на якому пливли прочани до Палестини. Мав дар зцілювати калік, недужих, неодноразово рятував приречених на страту. Але найбільшою його заслугою було те, що він безмірно любив усіх людей, цінував кожну окрему людину. Його життя - то любов і служіння людям.

Завдяки доброчинності, вірності і щирості у служінні вірі християнській, прославлянні імені Бога ділами та вчинками на землі, отця Миколая було визнано церквою як Святого.

              За легендою, Святий Миколай живе у Раю на небесах і раз у рік спускається на землю, щоб прийти до дітоотру допомагають йому заповнювати ангели цілий рік. А якщо котрась дитина була нечемною чи не хотіла вчитися, то замість Святого Миколая у чарівну грудневу ніч до нього прийде чортеня Антипко. Воно залишить під подушкою непослуха пучок вербових різочок. Іноді наука не іде без бука. Але то буває дуже рідко, бо дітки у нас усі слухняні і добре 
вчаться на радість батькам.

Українці з давніх часів вважали Миколая своїм святим. Багато церков побудовано на його честь. Усі рибалки та моряки вважають його своїм покровителем. На Подолі у Києві постала нова церква Святого Миколая, збудована на штучному острові посеред Дніпра київським Річковим портом. Бо й донині незламною є віра людей у силу Божого слова та силу покровительства Святого Миколая.

Схожість образу Святого Миколая із Дідом Морозом і Санта-Клаусом скоріше візуально-казкова. Дід Мороз і Снігуронька - персонажі, котрі прийшли до нас з язичества. У ті далекі часи існували боги природи добрі та злі. І у лихої богині Зими була добра і ніжна донечка Снігуронька, а дідусь Морозище на старості років ставав добрим Морозом, що приходив у найлютіший місяць січень до діток і приносив подарунки. Він радів разом з ними, що минула уже половина зими, і скоро знову прийде весна з теплом, а значить і життя відродиться травами, квітами і новим урожаєм. Така ж природничо-божественна природа Санта-Клауса, народжена північними народами старої Європи і популяризована новою американською нацією.



Святий Миколай - образ, що асоціюється з високими людськими моральними цінностями, глибокою вірою у Бога та у праведність існування на землі. Не гроші, а любов, порядність, доброчесність та благородство керують світом. І один раз на рік, у чарівну грудневу ніч, усі ми маємо можливість бути доброчинцями задля власної втіхи і Божої ласки. Дякуючи доброму імені Святого Миколая, кожен з нас може зробити щасливими стільки діток, обділених долею у батьківській ласці. Та й до власних дітей цього дня ми маємо можливість прийти з казкою і відзначити за слухняність та гарне навчання. Дарувати любов один одному - це благо, що дав нам Господь, а навчив це робити Святий Миколай.

понеділок, 27 листопада 2017 р.

«За чисті душі, що злетіли в небо» до дня Гідності та свободи.



        У бібліотеці-філії с. Забойки напередодні Дня Гідності і Свободи проведено урок «За чисті душі, що злетіли в небо». Разом із наймолодшими читачами — учнями 1-4 кл. Забойківської ЗОШ I ст.-д/с — учитель Мар’яна Богданівна Філь та бібліотекар Оксана Миронівна Телих поринули у вир подій на Майдані, які стали початком війни на сході України.
       Діти — наше майбутнє. Сучасне підростаюче покоління стало свідком боротьби українського народу за свободу, незалежність, становлення України як демократичної європейської держави. Події, що відбуваються в нашій державі останніми роками, спонукають більше уваги приділяти вихованню дітей в дусі патріотизму, любові до рідного краю, відданості й самопожертви, співчуття до людей, яких безпосередньо торкнулася війна, покалічивши їхні життя і долі, бажання надати їм посильну допомогу.
            Організатори заходу показали учням, що будь-яка війна — це біда усього народу, тож кожен — і дорослий, і дитина — може долучитися до перемоги над ворогом. Хтось бере до рук зброю, хтось трудиться, аби забезпечити воїнів усім необхідним, зміцнити могутність нашої держави.
А ще педагоги донесли дітям, що наші захисники потребують і душевної підтримки: віри в їхню мужність, вдячності за те, що, ризикуючи життям, захищають рідну землю і людей, які на ній живуть і трудяться. Учні зрозуміли, що сили українським солдатам додасть упевненість, що їх пам’ятають, люблять, чекають.
Тож сердечко кожної дитини забилося швидше під час перегляду книжкової виставки «Тільки тим історія належить, хто сьогодні бореться й живе», учнівських малюнків про війну і мир. Сльози з’являлися в очах, коли звучали дитячі поезії-подяки героям, які «затуляють нас собою», листи до татусів, які перебувають на передовій, поетичні мрії про мир, розповіді про героїв фронту і тилу.
Під час гри-подорожі за мотивами української народної казки «Ріпка», учасниками якої стали наймолодші читачі,  показали дітям, що тільки спільними, злагодженими зусиллями можна зробити велику справу — перемогти ворога.

Казка "Коза-Дереза"

          У ЗОШ І ст. - д/с с. Забойки 17.11.2017р. відбулася вистава, яку підготували учні 3 класу разом з учителем - Філь Мар'яною Богданівною. 
         Наша вистава створена за мотивами української казки «Коза – Дереза». Це - опера для дітей, яку написав  відомий український композитор М.В. Лисенко. В ній мова йде про Козу – Дерезу, яка хитрувала і дурила свого господаря та сама на своїх хитрощах і попалася. Втекла Коза – Дереза до лісу і оселилася в хатинці Зайчика. Багато страхів натерпілися Зайчик та його лісові друзі.
Зрештою, всі  підступи Кози-вередухи грають з нею злий жарт і, звичайно, у котрий раз, добро перемагає зло. 

Протягом дійства учні захоплено спостерігали за героями. Прекрасні костюми, декорації, музичний супровід — усе зачаровувало й затягувало у вир розвитку подій на сцені.
           А також ми показали, що звірята в нашій казці вміють не тільки говорити, а ще й  дуже добре співати і танцювати. 
           Найкращий шлях до світу мистецтва - через театралізацію казок. саме у цьому дійстві формуються моральні якості, діти вчаться розрізняти добро і зло, розвивають мовлення, міміку, жести.






























вівторок, 23 травня 2017 р.

День вишиванки

У невичерпній спадщині духовної культури українського народу є особлива, винятково важлива її частина – вишивка. 18  травня в Україні святкують День вишиванки.

Висить рушник у хаті на кілочку,
Калина червоніє на столі,
А біля неї – жовті колосочки,
Мов пустотливі братики малі,
Це все – моя земля, моя Вкраїна,
Це рук моєї матері тепло,
І цей рушник, яким і дочку й сина
Благословляє мати на добро.

Вишиванка – це наша національна гордість. Ще з сивої давнини відомо, що вишита сорочка є символом здоров’я та краси, оберегом щасливої долі та родової пам’яті. За традицією вишита сорочка передавалася з покоління в покоління, з роду в рід як родинна реліквія. Цей український оберіг пройшов крізь віки й нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до Батьківщини.

Цього тижня в школі відбувся День вишиванки. Дрес-кодом дня була вишиванка, і вся школа замайоріла різнобарвними візерунками української вишивки.

Учні нашої школи та педагогічний колектив з радістю одягнули святкові вишиванки. Під час заходу учні 3 класу розповіли про традицію вишивання та історію вишиванки, а також легенди про вишиванку, підготували вірші, гуморески, співали українські пісні, танцювали.
Також  
була створена виставка української народної вишивки. А ще учні частували гостей найтрадиційнішою українською стравою - варениками. 
Українську вишивку називають «молитвою без слів», а сорочка-вишиванка – є головним оберегом людини.
Українська вишиванка — це те, без чого важко уявити українську культуру, побут і історію. Кольоровими нитками вона вплетена у наші традиції. 
 Стінгазета до Дня вишиванки

Українська вишита сорочка здавна в Україні служила як прикрасою, так і оберегом. Таємничою мовою вишивки вона передавала безліч побажань для сімейного благополуччя та щастя людини, яка її одягала.
Вишиті сорочки та вишиванки будуть оберігати вас, наділяти силою рідної землі, тому що символи, вишиті на них, мають глибоке значення, яке закладене тисячі років тому, дійшли до наших днів і зараз використовуються для оздоблення сучасних вишиванок.
Маючи таку красу, ми отримуємо енергію наших предків, пишаємось минулим та гордо дивимось у майбутнє.

неділю, 14 травня 2017 р.

Сьогодні в Україні День Матері!

Сьогодні День Матері – добре свято, коли можна нагадати найдорожчій людині про те, що ви її любите, поважаєте і цінуєте.День матери
День Матері - свято любові і поваги, і єдиним справжнім подарунком у цей день є вираз взаємної любові! Любов матері - основа і джерело життя. У цілому світі мірою гідності людини вважається її вдячність матері за життя, за всі її старання, за виховання дітей і за самопожертви.
 Тенденція святкувати День матері прийшла до нас із США. Саме там 8 травня 1914 року вперше офіційно, на рівні країни відзначили це свято.
   В Україні офіційно День матері почали святкувати з 2000 року. Саме тоді було постановлено вітати наших матусь у другу неділю травня. Але ідея виникла набагато раніше. У 1928 році Союз українок Канади вирішив вшанувати найрідніших мам. Отже, перший День матері святкували українці, та не в Україні. Але вже наступного року дійство відбулося у Львові, і знову ініціатором стала жінка – редактор тижневика "Жіноча доля" Олена Кисилевська (напевно, тільки жінка може збагнути усю сутність материнства). Того ж року "Союз українок" посприяв поширенню свята по всій західній Україні. Під їх патронатом різноманітні молодіжні та культурні організації влаштовували гучні дійства, аби вшанувати найрідніших матусь.
   З приходом радянської влади День матері заборонила влада. Його не святкували впродовж майже 50 років. Коли Україна нарешті здобула незалежність, громадські організації, серед яких був той самий "Союз українок", повернули свято українцям.
   Чому мами удостоїлися такого особливого ставлення – очевидно. Але на державному рівні символізм свята набуває глобальніших обрисів. Держава, чи то народ, вбачає у матері берегиню роду, спадщини, культурних цінностей, традицій та звичаїв, які вона передає свооїм діткам. В їхніх руках продовження роду та виховання достойних членів суспільства.
   Цікаво, що День матері відзначається не тільки на державному рівні, а й на релігійному. Напевно, травень не випадково обрали для цього свята – це місяць Пречистої Діви Марії, до якої ще українські козаки та князі звертались за допомогою та заступництвом. Навіть для древніх слов'ян цей місяць був особливим: вони вважали, що природа-мати пишно одягає свою дочку-землю квітами та зеленню, щоби та дарувала людям життя.
     День матері - це день, коли ми можемо подякувати нашим мамам за усе те добре, що вони для нас зробили, за їх самопожертву і любов.
Тому не забудьте привітати своїх найрідніших матусь. Цього дня ви можете подарувати їм щастя!


   Місяць травень — це місяць Небесної Матері Діви
Марії, яка для нашого народу є особливо шанованою, заступницею скривджених і знедолених. І сьогоднішнє свято — це свято Божої Матері, матері України і нашої земної матері, яка дала нам життя. Адже саме вони є тими чистими джерелами, з котрих людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.


  Слово"мати"... Вічне й неповторне, як світ. Де б ми не були, що б не робили, та завжди матуся освітлює наш шлях своїм ніжним серцем, відданим своїй дитині. Вона завжди поруч — і в дні важкі, і в дні на щастя щедрі.

понеділок, 8 травня 2017 р.

8 та 9 травня - День пам'яті та примирення й День перемоги над нацизмом

Законом України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років” в Україні встановлено День пам’яті та примирення 8 травня. Таким чином, Україна розпочала нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.

Офіційне гасло пам'ятних заходів у цьому році – "1939-1945. Пам'ятаємо. Перемагаємо"

З 2014 року Україна відмовилася від радянського формату святкування Дня Перемоги з культом війни. Відтепер увага суспільства акцентується на вшануванні пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом, а також усіх жертв війни, що стала найбільш кривавою в історії людства. Радянський культ війни, важливим інструментом якого був День перемоги, переведено в традицію пам’яті про солдат, які загинули за свою батьківщину, нагадування суспільству про внесок України у перемогу над нацизмом та наголосу на тому, що війна – це лихо, яке руйнує долі звичайних людей, економіку і культуру країн.
Відтоді 8 травня в Україні вшановується День пам'яті і примирення, а 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Тут обелісків ціла рота. 
Стрижі над кручею стрижуть. 
Високі цвинтарні ворота 
високу тишу стережуть. 

Звання, і прізвища, і дати. 
Печалі бронзове лиття. 
Лежать наморені солдати, 
а не проживши й півжиття! 

Хтось, може, винен перед ними. 
Хтось, може, щось колись забув. 
Хтось, може, зорями сумними 
у снах юнацьких не побув. 

Хтось, може, має яку звістку, 
які несказані слова... 
Тут на одному обеліску 
є навіть пошта польова.
© Ліна Костенко

пʼятницю, 5 травня 2017 р.

Інсценізація казки "Дюймовочка"

      Сьогодні у нашій школі відбулося свято. Учні 2 класу підготували інсецізацію казки "Дюймовочка". 
      Завдяки злагодженості та відповідальності учнів відбувся їх  виступ, на який прийшли учні, вчителі та батьки. Глядачі із цікавістю спостерігали за подіями на сцені, а виготовлені нами декорації та костюми ще більше допомогли "оживити" казку. Юні актори змогли передати повчальний зміст казки. Адже, у цій історії він досить великий  - маленька дівчинка протистоїть багатьом труднощам, та стає сильнішою, впевненішою у собі і наприкінці отримає заслужене щастя. Ця казка готує дітей до суворого зовнішнього світу, формує поняття добра та зла.
       Отримали свою нагороду учні 2 класу  – увагу глядачів та їхні вдячні оплески.